Здавна відомо, що без ретроспективного аналізу наукового знання нез'ясовно його сучасний стан. Будь-яка з розроблюваних нині проблем має історичне коріння. Звернення до них необхідно, щоб пояснити зародження проблеми, виявити випробувані у практиці її дослідження продуктивні рішення, з одного боку, тупикові ходи - з іншого. Тому історичний погляд справедливо називають самосвідомістю науки, подібно до того, як самосвідомість особистості формується завдяки осмислення нею свого минулого.

Як відомо, історичний підхід вимагає такої реконструкції подій, яка була б адекватна їхній зміні в історично необоротному часу. Без хронології немає історії. Відповідно, будь-який спосіб вивчення динаміки наукових уявлень має своєї припускає посиланням чітке окреслення процесу переходу від однієї епохи в еволюції знань про психіку до іншої. Вузлові пункти цієї еволюції висвітлені в першій частині книги.

Процес «переходу» детально розглядалося в попередніх роботах авторів. При характеристиці ж одного з періодів, а саме історії російської психології в радянську епоху, автори, з огляду на допущену ними раніше однобічність, визнали за необхідне приділити спеціальну увагу оцінці тих деформацій, яких зазнала наука під тиском ідеологічних установок і заборон.

Без історії немає теорії науки. Але, щоб історія науки служила теоретичному розвитку та ефективної розробки актуальних проблем, саму історію слід піддати особливому теоретичного розгляду. Його предметом стає не саме по собі зміст думки (стосовно психології як такого змісту виступають різні психічні процеси, функції, прояву активності особистості, її властивості і т.д.), а сама ця наукова думка в її динаміці, в переході від одних способів дослідження предметного змісту до інших.

Трансформація наукової думки відбувається закономірно. При всьому різноманітті окремих гіпотез, моделей, фактів, узагальнень, які відображаються різними психологічними напрямами та школами, в цій поліфонії та багатобарвності представлена постійно звучить «мелодія». Вона проходить через всю історію науки. Це є логіка її розвитку. Вона охоплює стійкі структури цього розвитку, є його віссю.

У роботі представлений нетрадиційний підхід до історичного розвитку психологічного пізнання, що дозволяє під новим кутом зору простежити еволюцію понятійних структур психологічної науки, її пояснювальних принципів і проблем. Цей підхід реалізується завдяки орієнтації на метод категоріального аналізу, мета якого - виявити закономірний і системний характер перетворень наукових знань про психіку. Тим самим історія психологічної науки замикається з її методологією.