Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М. Сеченовим і І.П. Павловим і їхніми послідовниками принципи і закони вищої нервової діяльності є природничо основою сучасній психології.

Слід зазначити, що зв'язок психіки й мозку розумілася не завжди правильно. Одне помилкове уявлення про цей зв'язок одержало назву психофізичного паралелізму, якого з часу Рене Декарта дотримувались майже всі представники так званої емпіричної психології. Згідно з цим неправильного погляду фізіологічні і психологічні процеси у мозку протікають паралельно один одного, але, незалежно одне від іншого; при цьому психіка розглядається як епіфеномен часто, то є другорядне, побічна явище, паралельне фізіологічним, мозковим явищам.

Інше помилкове розуміння зв'язку психіки і мозку пов'язане з ототожненням психічного й фізіологічного. У Зокрема, представники німецької вульгарного матеріалізму (Фохт, Бюхнер і Молешотт), приміром, вважали думка таким же виділенням мозку, як жовч - печінки. Від подібної помилки застерігав ще Ф. Енгельс, що відзначав, що ми, поза сумнівом, «зведемо» колись експериментальним шляхом думки до молекулярних і хімічним рухам в мозку, але хіба цим вичерпується сутність мислення?*

Щоб правильно розуміти взаємозв'язок психіки й мозку, необхідно мати представлення про будову та функції нервової системи людини.

Нервова клітина з відростками її представляє собою морфологічну одиницю нервової системи, яка називається нейроном. Вся нервова система ділиться на центральну і периферичну. До центральної нервової системи відноситься головний і спинний мозок. Від них по всьому тілу розходяться нервові волокна - периферична нервова система. Вона з'єднує мозок з органами почуттів і виконавчими органами - м'язами і залозами. Всі живі організми мають здатність реагувати на фізичні й хімічні зміни в довкіллі.

У житті стимули зовнішнього середовища (звук світло, дотик, запах тощо) перетворяться спеціальними чутливими клітинами (рецепторами) у нервові імпульси - серію електричних і хімічних змін у нервовому волокні. Нервові імпульси передаються по чутливих нервових волокнах у головний та спинний мозок. Тут виробляються відповідні командні імпульси, що передаються у моторних нервових волокнах до виконавчим органам, зокрема до м'язів і залоз. Ці виконавчі органи називаються ефекторами. Слід зазначити, що основна функція нервової системи - це інтеграція зовнішнього впливу із відповідною пристосувальною реакцією організму.

Центральна нервова система складається із спинного та головного мозку, в якому розрізняють сіру речовина, яка є скупчення нервових кліток, та біла речовина, яке представляє собою пучки нервових волокон, що з'єднує одні клітини їх групи з іншими.

У спинному мозкові сіру речовину розташована в глибині мозку та має в розрізі форму, що нагадує метелика. В задніх «рогах» спинного мозку розташовано клітини, які одержують імпульси із периферії та передавальні їх в передні «роги» або догори в головний мозок. Передні «роги» складаються з рухових кліток, що одержують імпульси із задніх «рогів» або з вищерозміщених центрів і передають їх на периферію. Сіра речовина спинного мозку оточена білою речовиною, або так звані стовпами: передніми, бічними і задніми, складаються з пучків провідних нервових волокон. На переднім стовпів нервове збудження йде від центру до периферії; по задніх - до периферії від центру. Слід відзначити, що в низці випадків нервовий імпульс не піднімається вище спинного мозку і нервова діяльність здійснюється за механізмом так званих спинномозкових рефлексів. У Зокрема, якщо людині, навіть сплячому, вколоти руку, він прийме її. Хід нервового імпульсу при це буде від рецептора по афферентной нерву у спинний мозок, передача його - із задніх «рогів» в передні і по афферентной нерву у м'язи. М'яз зі спинним мозком зв'язана не лише еферентних, а й аферентні нервові волокнами, за яким йде сигнал про скорочення або, навпаки, розслаблення м'язів. Це найпростішої приклад зворотного зв'язку нервової регуляції і діяльності організму.

Нижчі, стовбурні відділи головного мозку - довгастий та середній мозок - за своєю будовою та функції близькі до спинного мозку і є центральним апаратом, що здійснює ряд складних і життєво важливих рефлексів. Так, у мозку довгастому замикаються дуги смоктального рефлексу, що є в людини з першим дня народження, слюноотделітельного рефлексу, що проявляється при роздратуванні їжею порожнини рота, чіхательного - при роздратуванні слизової оболонки носа, кашльового - гортані та слезоотделітельного - очі. У середньому мозку замикаються рефлекси звуження зіниці у відповідь на висвітлення очі. Ці рефлекси мають біологічно доцільне значення і називаються захисними.

Здійснюються тут і найскладніші рефлекторні процеси, що координують спільну роботу багатьох м'язових груп і систем органів внутрішніх. Зі стовбурової частиною мозку пов'язане і мозочок, забезпечує рефлекторну найтоншу настройку м'язового напруги, що скорочення і розслаблення окремих груп м'язів при зміні положення тіла в просторі, при ходьбі, бігу, стрибках і т. д. На всяке нове, раптове роздратування людина відповідає найпростішими орієнтовними рефлексами, успадкованими ним від тварин: поворотом голови, очей й усього тіла (а у тварини - рухами вух і ніздрів), розширення зіниць, звуження кровоносних судин, швидких скороченням всіх м'язів тіла - вздрагіваніем. Рефлекторні дуги всіх цих орієнтовних рефлексів замикаються в середньому мозку.

Вище і в сторони від середнього мозку нервових клітин лежать скупчення, що отримали назву підкоркових сайтів великих півкуль головного мозку. Вони здійснюють координацію імпульсів, що йдуть від усіх органів чуття і відіграють дуже велику роль у виникненні найпростіших емоцій. Підкіркові вузли забезпечують координацію складних рухових актів. Так, наприклад, голуб, у якого збережені підкіркові сайти, але вищерозміщені ділянки видалені головного мозку, може літати, виконуючи в польоті складні еволюції.

Слід зазначити, однак, що у здорового спить людина в випадках описаних вище спинномозкові рефлексів нервовий імпульс не локалізується лише у спинному мозку, а піднімається в головний мозок. Тому людина, уколів свою руку, не лише мимохіть її прийме, але й відчує укол, емоційно оцінить його: розсердиться або сміятися і т. д. Це стосується і рефлексу, замикається на більш високому рівні. Всі вони мають свою, як прийнято казати, кіркова представництва, тобто певні ділянки головного кори мозку, пов'язані з тими нижележащим центрами, в яких замикаються рефлекси.

Відзначимо, що в відміну від спинного мозку в більших півкулях головного мозку, самої "верхньої" і самої молодої частини мозку, нервові клітини розташовані не тільки в їхніх центральних відділах (в підкоркових вузлах), але і головним чином за їх периферії у вигляді так званої кори головного мозку.

У кори клітин головного мозку є особливість, дуже важлива для психічної діяльності і що відрізняє їх від всіх інших клітин організму. Всі інші клітини людського організму в процесі житті розмножуються і відмирають. Виразніше всього це помітно в поверхневому прошарку шкіри, клітини якого живуть лише кілька днів; клітини крові живуть близько місяця. Клітини ж кори мозку в ранньому дитячому віці перестають розмножуватися і лише в старечому віці починають відмирати. На місці мозку поранення нові клітини не відновлюються. Зате жодним клітин людського організму не властива взаємозамінність така, як клітинам кора головного мозку.